Котляревский Иван Петрович - Наталка-Полтавка, Страница 2 - Книги

юсь,

На все соглащаюсь

Прямодушно.

В с е т р о º.

Де згода в с³мейств³, де мир ³ тишина,

Щаслив³ там люди, блаженна сторона.

&IUML;х бог благословляºть,

Добро ïм посилаºть,

² з ними в³к живеть.

Терпилиха. Дочко моя! Голубко моя! Пригорнись до мого серця, покорность твоя жизн³ ³ здоров'я мен³ придаºть. За твою повагу ³ любов до мене бог тебе не оставить, моº дитятко!

Наталка. Мамо, мамо! Все для тебе стерплю, все для тебе зроблю, ³ коли мен³ бог поможеть осушити твоï сльози, то я найщаслив³ша буду на св³т³, т³лько...

Выборный. А все-таки "т³лько"! Вже куда не кинь, то клин. Викинь лиш дур з голови; удар лихом об землю, - мовчи та диш!

Терпилиха. Так, дочко моя! Коли тоб³ що ³ наверзеться на ум, то подумай, для кого ³ для чого виходиш за возного замуж.

Наталка. Так я сказала уже, що все для тебе зроблю, т³лько щоб не сп³шили з вес³ллям.

Выборный. А нащо ж ³ одкладовать в довгий ящик; адже ми не судд³.

Терпилиха. Да треба ж таки прибраться к вес³ллю: хоть рушники ³ ºсть готов³, так ³ще дечого треба.

Выборный. Аби рушники були, а за прибори на вес³лля не турбуйтеся: наш возний - чолов³к, не взяв його кат - на св³й кошт таке бундючне вес³лля уджигне, що ну! Послухайте ж сюда: сьогодня зробимо сватання, ³ ви подавайте рушники, а там уже умовитеся соб³ з паном женихом ³ за вес³лля. Прощайте! Гляди ж, Наталко, не згедзайся, як старости прийдуть! Пам'ятуй, що ти об³щала матер³. Прощайте, прощайте!

Терпилиха. Прощайте, пане виборний. Спасеть вас бог за вашу приязнь.

(Уходит вместе с выборньм).

ЯВЛЕНИЕ 7

Наталка (одна)

Не минула мене лиха година; возний г³рше реп'яха причепився. А здаºться, що Макогоненко до всей б³ди прив³дця. Боже милосердний! Що зо мною буде! Страшно ³ подумать, як з немилим чолов³ком весь в³к жити, як нелюба миловати, як осоружного любити. Куда мен³ д³ватись? Де помощ³ шукати? Кого просити? Горе мен³! Добр³ люди, помог³те мен³, пожал³йте мене! А я од всього серця жал³ю об д³вках, як³ в так³й б³д³, як я тепер. (Становится на колени и, поднимая руки вверх, говорит), Боже! Коли уже воля твоя ºсть, щоб я була за возним, ти вижени любов до Петра ³з мого серця ³ наверни душу мою до возного, а без сього чуда я пропаду нав³ки... (Встает и поет).

Чого ж вода каламутна, чи не хвиля збила?

Чого ж ³ я смутна тепер, чи не мати била? (2)

Мене ж мати та не била - сам³ сльози ллються;

Од милого людей нема, од нелюба шлються. (2)

Прийди, милий, подивися, яку терплю муку!

Ти хоть в серц³, но од тебе беруть мою руку. (2)

Сп³ши, милий, спаси мене од лютой напаст³!

За нелюбом коли буду, то мушу пропасти. (2)

ДЕЙСТВИЕ II

Театр представляет прежнюю улицу.

ЯВЛЕНИЕ 1

Микола (один).

Один соб³ живу на св³т³, як билинка на пол³; сирота - без роду, без племен³, без талану ³ без приюту. Що робить - ³ сам не знаю. Був у город³, шукав м³ста, но скр³зь оп³знився. (Думает). Одважусь в пекло на три дн³! П³ду на Тамань, пристану до чорноморц³в. Хоть ³з мене ³ непоказний козак буде, та ºсть же ³ нег³дн³йш³ од мене. Люблю я козак³в за ïх обичай! Вони коли не п'ють, то людей б'ють, а все не гуляють. Засп³ваю лиш п³сню ïх, що мене старий запорожець Сторчогляд вивчив.

No 12

Гом³н, гом³н, гом³н, гом³н по д³бров³,

Туман поле покриваº, мати сина виганяº.

"²ди, сину, ³ди, сину, пр³ч од мене,

Нехай тебе орда возьме, нехай тебе орда возьме".

"Мене, мати, мене, мати, орда знаº,

В чист³м пол³ об'ïжджаº, в чист³м пол³ об'ïжджаº".

"²ди, сину, ³ди, сину, пр³ч од мене,

Нехай тебе ляхи возьмуть, нехай тебе ляхи возьмуть".

"Мене, мати, мене, мати, ляхи знають,

Пивом-медом наповають, пивом-медом наповають".

"²ди сину, ³ди, сину, пр³ч од мене,

Нехай тебе турчин возьме, нехай тебе турчин возьме".

"Мене, мати, мене, мати, турчин знаº,

Ср³блом, злотом над³ляº, ср³блом, злотом над³ляº".

"²ди, сину, ³ди, сину, пр³ч од мене,

Нехай тебе москаль возьме, нехай тебе москаль возьме".

"П³ду, мати, москаль мене добре знаº,

Давно уже п³дмовляº, давно мене п³дмовляº.

У москаля, у москаля добре жити,

Будем татар, турк³в бити, будем татар, турк³в бити".

Так ³ я з чорноморцями буду тетерю ïсти, гор³лку пити, люльку курити ³ черкес бити. Т³лько там треба утаïти, що я письменний: у них, кажуть, ³з розумом не треба висоватись; та се невелика штука. ² дурнем не трудно прикинутись.

ЯВЛЕНИЕ 2

Петро и Микола.

Петро (выходит на сцену и, не видя Миколы, поет).

No 13

Сонце низенько,

Веч³р близенько,

Сп³шу до тебе,

Лечу до тебе,

Моº серденько!

Ти об³щалась

Мене в³к любити,

Н³ з ким не знаться

² вс³х цураться,

А для мене жити.

Серденько моº,

Колись ми обоº

Любились в³рно,

Чесно, прим³рно

² жили в покоï.

Ой, як я прийду,

Тебе не застану,

Згорну я рученьки

Згорну я б³л³ï

Та й нежив стану...

Микола (в сторону). Се не ³з нашого села ³ вовся мен³ незнакомий.

Петро (в сторону). Яке се село? Воно мен³ не в прим³ту.

Микола (подходя к Петру) Здоров, пане брате! Ти, здаºться, не тутешн³й.

Петро. Н³, пане брате.

Микола. В³дк³ль же ти?

Петро. Я?.. (С улыбкою). Не знаю, як би тоб³ ³ сказати - в³дк³ль хочеш...

Микола. Та уже ж ти не забув хоть того м³ста, де родився?

Петро. О, запевне не забув, бо ³ вовся не знаю.

Микола. Та що ж ти за чолов³к?

Петро. Як бачиш: бурлака на св³т³; тиняюсь од села до села, а тепер ³ду в Полтаву.

Микола. Може, у тебе родич³ ºсть в Полтав³ або знаком³?

Петро. Нема у мене н³ родич³в, н³ знакомих. Як³ будуть знаком³ або родич³ у сироти?

Микола. Так ти, бачу, такий, як ³ я - безприютний.

Петро. Нема у мене н³ кола, н³ двора: весь тут.

Микола. О братику (берет Петра за руку). Знаю я добре, як тяжко бути сиротою ³ не мати м³стечка, де б голову приклонити.

Петро. Правда твоя, брате; но я, благодарен³º богу, до сього часу прожив так на св³т³, що н³хто н³чим мене не уразить. Не знаю, чи моя одинакова доля з тобою, чи од того, що ³ ти чесний парубок, серце моº до тебе склоняºться, як до р³дного брата. Будь моïм приятелем...

ЯВЛЕНИЕ З

Те же й возный выходит от Терпилихи с перевязанною рукою шелковым платком.

Выборный - в белом рушнике через плечо, каковые дают в Малороссии старостам при сватанье.

Возный выходит вперед и прохаживается впоперечь сцены с довольною миною.

Микола и Петро стоят в стороне поотдаль, а выборньй громко говорит в дверь Терпилихи.

Выборный. Та ну-бо, Борисе, ³ди з нами! Мен³ до тебе д³ло ºсть.

Терпилиха (в своей хате). Дайте йому покой, пане виборний! Нехай трохи прочумаºться.

Выборный. Та надвор³ швидше пров³триться.

Терпилиха. В хат³ лучче: тут н³хто не побачить ³ не осудить.

Выборный. За вс³ голови! (Отходит от двери). Не стидно, хоть на сватанн³ ³ через край смикнув окаянноï варенухи (Увидя Миколу). Здоров, Миколо! Що ти тут робиш? Давно вернувся ³з города?

Возный. Не обр³таºться л³ в город³ новинок каких курйозних?

Выборный. Адже ти був на базар³ - що там чути?

Микола. Не чув, далеб³, н³чого. Та в город³ тепер не до новин; там так стар³ доми ламають, та улиц³ застроюють новими домами, та кришки красять, та як³сь п³шоходи роблять, щоб в грязь добре, бач, ходити було п³шки, що аж дивитись мило.

Возный. Дивитись мило, а слухати, що м³щанство ³ купечество говорить, чи мило, чи н³?

Выборный. А що ж вони будуть говорити? Не тепер же та й не од себе видумали таку перестройку города. Хто ж виноват безпечним людям, що не запаслися заздалег³дь деревом, досками ³ дранню. Од того ³ тяжко. Ви думаºте, весело ³ старшин³ принуждати других виполняти те, що ïм велять. Та що ж робить, н³где д³тись, коли треба управлятись.

Возный. Що правда, то правда; трохи крутенько загалили, так ³ те ж треба сказати, що всякий господар для себе ж ³ строïть.

Микола. ²нш³ хати так³ були, що якби не вел³ли порозламовати, то б од в³тру сам³ попадали ³ подавили б своïх хазяïн³в. Коли прислухатись, хто б³льше гримаº на сю перестройку, то одн³ тузи, багач³. А середнього розбору мовча строять. Да уже ж ³ город буде, мов мак цв³те! Якби покойн³ шведи, що згинули п³д Полтавою, повставали, то б тепер не п³знали Полтави!

Возный. По крайн³й м³р³ - теº-то як його - чи не чути чого об обидах, спорах ³ грабежах ³ - теº-то як його - о жалобах ³ позвах?

Выборный. Та що його питати: в³н по городу гав ловив та витр³шки продавав... (К Миколе). Чом ти, йолопе, не кланяºшся пану возному та не поздоровиш його? Адже бачиш - в³н заручився.

Микола. Поздоровляю вас, доброд³ю... А з ким же бог прив³в?

Возный. З найкращою зо всього села ³ вс³х прикосновенних околиць д³вицею.

Выборный. Не скажемо, нехай кортить! (Отходя). А се що за парубок?

Микола. Се м³й знакомий; ³де ³з Коломака в Полтаву на зароб³ток.

Возный. Х³ба-разв³ - теº-то як його - ³з Коломака через наше село дорога в город?

Петро. Я нарошне прийшов сюда з ним побачитись.

Выборный и возный уходят.

ЯВЛЕНИЕ 4

Петро и Микола.

Петро. Се старший в ваш³м сел³?

Микола. Який чорт; в³н живе т³лько тут; бач, возний - так ³ бундючиться, що помазався паном. Юриста завзятий ³ хапун такий, що ³з р³дного батька злупить!

Петро. А то, другий?

Микола. То виборний Макогоненко; чолов³чок ³ добрий був би, так б³да - хитрий, як лисиця, ³ на вс³ сторони мотаºться; де не пос³й, там ³ уродиться, ³ уже де ³ чорт не зможе, то пошли Макогоненка, зараз докаже.

Петро. Так в³н штука! Кого ж вони висватали?

Микола. Я догадуюсь; тут живе одна б³дна вдова з дочкою, то, мабуть, на Наталц³ возний засватався, бо до неï багато жених³в залицялись.

Петро (в сторону). На Наталц³!.. (Успокоясь). Но Наталка не одна на св³т³. (К Миколе). Так, видно, Наталка багата, хороша ³ розумна?

Микола. Правда, хороша ³ розумна, а до того ³ добра; т³лько не багата. Вони недавно тут поселились ³ дуже б³дно живуть. Я далекий ïх родич ³ знаю ïх б³дне поживання.

Петро. Де ж вони перше жили?

Микола. В Полтав³.

Петро (с ужасом). В Полтав³!..

Микола. Чого ж ти не своïм голосом крикнув?

Петро. Миколо, братику м³й р³дний! Скажи по правд³: чи давно уже Наталка з мат³р'ю тут живуть ³ як вони прозиваються?

Микола. Як тут вони живуть... (Говорит протяжно, как будто в мислях рассчитывает время), Четвертий уже год. Вони оставили Полтаву зараз по смерт³ Наталчиного батька.

Петро (вскрикивает). Так в³н умер!

Микола. Що з тобою робиться?

Петро. Н³чого, н³чого... Скажи, будь ласкав, як вони прозиваються?

Микола. Стара прозиваºться Терпилиха Горпина, а дочка - Наталка.

Петро всплескивает руками, закрывает ими лицо, опускает голову и стоит неподвижно.

Микола (бьет себя по лбу и делает знак, как будто что-то отгадал, и говорит), Я не знаю, хто ти, ³ тепер не питаюся, т³лько послухай:

No 14

В³тер в³º горою,

Любивсь Петрусь зо мною,

Ой, лихо, не Петрусь,

Лице б³ле, чорний ус! (2)

Полюбила Петруся

² сказати боюся,

Ой, лихо, не Петрусь,

Лице б³ле, чорний ус! (2)

А за того Петруся

Била мене матуся,

Ой, лихо, не Петрусь... (2)

Де ж блукаº м³й Петрусь,

Що ³ дос³ не вернувсь?

Ой, лихо, не Петрусь... (2)

Я хоть д³вка молода,

Та вже знаю, що б³да.

Ой, лихо, не Петрусь,

Лице б³ле, чорний ус! (2)

А що, може, не одгадав? (Обнимает Петра).

Петро. Так, угадав!.. Я - той нещасний Петро, якому Наталка прип³вала сю п³сню, якого вона любила ³ об³щала до смерт³ не забути, а тепер...

Микола. Що ж тепер? ²ще ми н³чого не знаºмо, може, ³ не ïï засватали.

Петро. Но серце моº замираº, начуваºться для себе великого горя. Братику Миколо, ти говорив мен³, що ти ïх родич, чи не можна тоб³ дов³даться о сватанн³ Наталки? Нехай буду знати свою долю.

Микола. Чому ж не можна? Коли хочеш, я зараз п³ду ³ все розв³даю. Та скажи мен³, чи говорити Наталц³, що ти тут?

Петро. Коли вона свободна, то скажи за мене, а коли заручена, то лучче не говори. Нехай один буду я горювати ³ сохнути з печал³. Нащо ïй вспоминати об т³м, якого так легко забула!

Микола. Стережись, Петре, нар³кати на Наталку. Ск³лько я знаю ïï, то вона не од того ³де за возного, що тебе забула. Подожди ж мене тут. (Уходит к Терпилихе).

ЯВЛЕНИЕ 5

Петро (один).

Чотири годи уже, як розлучили мене з Наталкою. Я б³дний був тогд³ ³ любив Наталку без всякой надежди. Тепер, наживши кровавим потом коп³йку, сп³шив, щоб багатому Терпилов³ показатись годним його дочки; но вм³сто багатого батька найшов мать ³ дочку в б³дност³ ³ без помощ³. Все здаºться, близило мене до щастя, но, як на те, треба ж оп³знитись одним днем, щоб горювати во всю жизнь! Кого безталання нападе, тому нема н³ в ч³м удач³. Правду в т³й п³сн³ сказано, що сос³дов³ все удаºться, вс³ його люблять, вс³ до його липнуть, а другому все як одр³зано. (Поет).

No 15

У сос³да хата б³ла,

У сос³да ж³нка мила,

А у мене н³ хатинки, | (2)

Нема щастя ан³ ж³нки. |

За сос³дом молодиц³,

За сос³дом ³ вдовиц³,

I д³вчата поглядають, - | (2)

Вс³ сос³да полюбляють. |

Сос³д ранше мене с³º, -

У сос³да зелен³º,

А у мене не орано | (2)

² н³чого не с³яно. |

Вс³ сос³да вихваляють,

Вс³ сос³да поважаюсь;

А я марно часи трачу, | (2)

Один в св³т³ - т³лько плачу. |

Во время пения Макогоненко выходит на сцену, слушает и по окончании подходит к Петру и говорит.

ЯВЛЕНИЕ 6

Петро и выборный.

Выборный. Ти, небоже, ³ сп³вака добрий.

Петро. Не так, щоб дуже - от аби-то.

Выборный. Скажи ж мен³, в³дк³ль ти ³деш, куда ³ що ти за чолов³к?

Петро. Я соб³ бурлака; шукаю роботи по вс³х усюдах ³ тепер ³ду в Полтаву.

Выборный. Де ж ти бував, що ти видав ³ що чував?

Петро. Довго буде все розказовати. Був я ³ у моря; був на Дону, був на л³н³ï, заходив ³ в Харков.

Выборный. ² в Харков³ був? Лепський то десь город?

Петро. Гарний город; там всього доброго ºсть, я ³ в театр³ був.

Выборный. Де? В театр³? А що се таке театр, город чи м³стечко?

Петро. Н³, се не город ³ не м³стечко, а в город³ вистроºний великий будинок. Туда ввечер³ з'ïжджаються пани ³ сходяться всяк³ люди, хто заплатити може, ³ дивляться на комед³ю.

Выборный. На комед³ю (знак удивления.) Ти ж бачив, пане брате, сю комед³ю, яка вона?

Петро. ² не раз бачив. Се таке диво - як побачиш раз, то ³ вдруге схочеться.

ЯВЛЕНИЕ 7

Те же и возный.

Возный. Що ти тут, старосто м³й, - теº-то як його - розглагольствуºш з пришельцем?

Выборный. Та тут диво, доброд³ю; сей парняга був у театр³ та бачив ³ комед³ю ³ зачав було мен³ розказовати, яка вона, та ви перебили.

Возный. Комед³я, сир³ч, лицед³йство. (К Петру). Продолжай, вашець...

Петро. На комед³ï одн³ виходять - поговорять, поговорять та й п³дуть; друг³ вийдуть - те ж роблять; деколи п³д музику сп³вають, см³ються, плачуть, лаються, б'ються, стр³ляються, колються ³ умирають.

Выборный. Так таке то комед³я? ªсть же на що дивитись, коли люди убиваються до смерт³; нехай ïй всячина!..

Возный. Они не убиваються ³ не умирають - теº-то як його - настояще, а т³лько так удають ³скусно ³ прикидаються мертвими. О, якби справд³ убивалися, то б було за що грош³ заплатити!

Выборный. Так се т³лько грош³ видурюють! Скажи ж, братику, яке тоб³ лучче вс³х полюбилось, як каже пан возний, лицем³рство?

Возный. Не лицем³рство, а лицед³йство.

Выборный. Ну, ну! Лицед³йство...

Петро. Мен³ полюбилась наша малорос³йська комед³я; там була Маруся, був Климовський, Прудиус ³ Грицько.

Выборный. Розкажи ж мен³, що вони робили, що говорили.

Петро. Сп³вали московськ³ п³сн³ на наш голос, Климовський танцьовав з москалем. А що говорили, то трудно роз³брати, бо сю штуку написав москаль по-нашому ³ дуже поперевертав слова.

Выборный. Москаль? Н³чого ж ³ говорити! Мабуть, вельми нашкодив ³ наколотив гороху з капустою.

Петро. Климовський був письменний, компоновав п³сн³ ³ був виборний козак: служив в полку пана Кочубея на батал³ï з шведами п³д нашою Полтавою.

Возный. В полку пана Кочубея? Но в славн³ï полтавськ³ï времена - теº-то як його - Кочубей не бил полковником ³ полка не ³м³л; ³бо ³ пострадавший от ³зверга Мазепи за в³рность к государю ³ отечеству Васил³й Леонт³йович Кочубей бил генеральним суддею, а не полковником.

Выборный. Так се так не во гн³в сказати: буки-барабан-башта, шануючи бога ³ вас.

Возный. Великая неправда виставлена пред оч³ публичност³. За с³º малорос³йськая л³топись вправ³ припозвать сочинителя позвом к отв³ту.

Петро. Там ³ ²скру почитують.

Возный. ²скра, шурин Кочубея, бил полковником полтавським ³ пострадал вм³ст³ з Кочубеºм, мало не за год до Полтавськой батал³ï; то думать треба, що ³ полк не ему принадлежал во врем'я сражен³я при Полтав³.

Петро. Там Прудиуса ³ писаря його Грицька дуже бридко виставлено, що н³бито царську казну затаïли.

Возный. О, се д³ло возможне ³ за се сердиться не треба. В с³м'ï не без виродка - теº-то як його. Х³ба ºсть яка земля, праведними ²овами населена? Два плута в сел³ ³ селу безчестям не роблять, а не т³лько ц³лому краºв³.

Выборный. От то т³лько нечепурне, що москаль взявся по-нашому ³ про нас писати, не бачивши зроду н³ краю ³ не знавши обичаïв ³ пов³р'я нашого. Коли не п³п...

Возный (перебивая). Полно, довольно, год³, буде балакати. Тоб³ яке д³ло до чужого хисту? Ход³м лиш до будущоï моºï тещ³. (Уходят.)

ЯВЛЕНИЕ 8

Петро (один).

Горько мен³ слухати, що Терпилиху зоветь другий, а не я, тещею. Так Наталка не моя? Наталка, котору я любив б³льше всього на св³т³; для котороï одважовав жизнь свою на вс³ б³ди, для котороï стогнав п³д тяжкою роботою, для котороï скитався на чужин³ ³ заробленую коп³йку збивав докупи, щоб розбагат³ть ³ назвать Наталку своºю в³чно! ² коли сам бог благословив моï труди, Наталка тогд³ достаºться другому! О злая моя доле! Чом ти не такая, як других? (Поет).

No 16

Та йшов козак з Дону, та з Дону додому,

Та з Дону додому, та с³в над водою.

С³вши над водою, проклинаº долю:

Ой доле, ти, доле, доле моя злая!

Доле моя злая, чом ти не такая!

Чом ти не такая, як доля чужая?

Другим даºш лишнº, мене ж обижаºш,

² що мен³ миле, ³ те одн³маºш.

Не спасиб³ дол³, коли козак в пол³,

Бо коли в³н в пол³, тогд³ в³н на вол³.

Ой, коли б ти, доле, вийшла ко мн³ в поле,

Тогд³ б ти згадала, кого обижала.

ЯВЛЕНИЕ 9

Петро и Микола.

Петро. А що, Миколо! яка чутка?

Микола. Не усп³в н³чого ³ спитати. Лихий прин³с возного з виборним. Та тоб³ б треба притаïтись де-небудь. Наталка об³щала на час сюда вийти.

Петро. Як я удержусь не показатись, коли побачу свою милу?

Микола. Я кликну тебе, коли треба буде.

Петро прячется

ЯВЛЕНИЕ 10

Микола и Наталка.

Наталка (выходя поспешно). Що ти хот³в сказати мен³ Миколо? Говори швидше, бо за мною зараз зб³гаються.

Микола. Н³чого. Я хот³в спитати тебе, чи ти справд³ посватана за возного?

Наталка (печально). Посватана... Що ж робить, не можна б³льше сопротивлятися матер³. Я ³ так ск³лько одвильовалася ³ всякий раз убивала ïï своïм одказом.

Микола. Ну, що ж? Возний - не взяв його враг - завидний жених. Не б³йсь, полюбиться, а може, ³ полюбивсь уже?

Наталка (с упреком). Миколо, Миколо! Не гр³х тоб³ тепер надо мною см³ятись! Чи можна мен³ полюбити возного або кого другого, коли я люблю одного Петра. О, коли б ти знав. його, пожал³в би ³ мене, ³ його.

Микола. Петра? (Поет).

Що за того Петруся

Била мене матуся.

Ой, лихо, не Петрусь,

Лице б³ле, чорний ус.

Наталка (заплакав). Що ти мен³ згадав! Ти роздираºш моº серце. О, я б³дна! (Помолчав, указывает на реку). Бачиш Ворскло?.. Або там, або н³ за ким.

Микола (показывает в ту сторону, куда спрятался Петро). Бачиш ту сторону? Отже, ³ в Ворскл³ не будеш, ³ журитись перестанеш.

Наталка. Ти, мен³ здаºться, побувавши довго в город³, ошал³в ³ совс³м не тим став, що був.

Микола. Коли хочеш, то я так зроблю, що ³ ти не та будеш, що тепер.

Наталка. Ти чорт знаºть що верзеш, п³ду лучче додому. (Хочет уйти).

Микола (удерживает). Пожди, одно слово вислухай, та й одв'яжись од мене.

Наталка. Говори ж - що такеº?

Микола. Хочеш бачити Петра?

Наталка. Що ти? Перехрестись! Де б то в³н взявся?

Микола. В³н тут, та боïться показатись тоб³, потому що ти посватана за возного.

Наталка. Чого ж йому боятись? Нам не гр³х побачитись, я ³ще не в³нчана... Та ти обманюºш!..

Микола. Не обманюю - приглядайся! Петре, явись!

Наталка при появлении Петра вскрикивает: "Петро!" Петро вскрикивает: "Наталка!", оба стремятся друг к другу, обнимаются.

Немая сцена.

Микола (поет),

Поблукавши, м³й Петрусь

До мене оп'ять вернувсь.

Ой, лихо, не Петрусь,

Лице б³ле, чорний ус.

Петро. Наталко! В який час тебе я встр³чаю!.. ² для того т³лько побачились, щоб нав³ки розлучитись.

Наталка. О Петре! Ск³лько сльоз вилила я за тобою. Я знаю тебе ³ затим не питаюся, чи ³ще ти любиш мене, а за себе - божусь...

Микола (перебивает). Об любов³ поговорите другим разом, л³пшим часом; а тепер поговор³те, як з возним розв'язаться.

Наталка. Не довго з ним розв'язаться: не хочу, не п³ду, та й к³нц³ в воду!

Петро. Чи добре так буде? Твоя мати...

Наталка (перебивает). Мати моя хот³ла, щоб я за возного вийшла замуж затим, що тебе не було. А коли ти прийшов, то возний мусить одступитися.

Петро. Возний - пан, чиновний ³ багатий, а я не маю н³чого. Вам з мат³р'ю треба подпори ³ защити, а я через себе ворог³в вам прибавлю, а не помощ подам.

Наталка. Петре! Не так ти думав, як одходив!

Петро. Я одинаковий, як тогд³ був, так ³ тепер, ³ скажу тоб³, що ³ мати твоя не согласиться пром³няти багатого зятя на б³дного.

Микола. Трохи Петро неправду говорить.

Наталка. Одгадую своº нещастя! Петро б³льше не любить мене ³ йому нужди мало, хоть би я ³ пропала. От яка тепер правда на св³т³!

No 17

Наталка.

П³деш, Петре, до т³ºï, яку тепер любиш,

Перед нею мене, б³дну, за любов осудиш.

Петро.

Я другоï не полюбив ³ любить не буду,

Тебе ж, моº серденятко, по смерть не забуду.

Оба вместе.

Наталка

Коли б любив по-прежньому,

То б не мав цураться;

Не попустив свою милу

Другому достаться.

Петро

Люблю тебе по-прежньому,

Не думав цураться;

Не попущу мою милу

Другому достаться.

Наталка.

Я жизнь свою ненавиджу, з серцем не звлад³ю,

Коли Петро м³й не буде, то смерть запод³ю.

Петро.

Коли в³рно Петра любиш, так живи для його,

Молись богу, моя мила, не страшись н³кого.

О б а.

Бог поможе серцям в³рним пережити муки;

Душ³ наш³ з'ºдинились, з'ºдинить ³ руки.

Микола. Так, Наталко! Молись богу ³ над³йся од його всього доброго. Бог так зробить, що ви обоº незчуºтесь, як ³ щастя на ваш³й сторон³ буде.

Наталка. Я давно уже поклялась ³ тепер клянусь, що кром³ Петра н³ за ким не буду. У мене р³дна мати - не мачуха, не схоче своºï дитини погубити.

Петро. Дай боже, щоб ïï природна доброта взяла верх над приманою багатого зятя.

Наталка. Петре! Любиш ти мене?

Петро. Ти все-таки не дов³ряºш? Люблю тебе б³льше, як самого себе.

Наталка. Дай же мен³ свою руку! (Взявши руки). Будь же бодрим ³ мен³ в³рним, а я нав³к твоя.

Микола. Ай Наталка! Ай Полтавка! От д³вка, що ³ на краю пропаст³ не т³лько не здригнулась, но ³ другого п³ддержуº. (К Наталке). За се засп³ваю тоб³ п³сню про Ворскло, щоб ти не важилась його прославляти собою, воно ³ без тебе славне. (Поет).

No 18

Ворскло р³чка

Невеличка,

Тече здавна,

Дуже славна

Не водою, а войною,

Де швед пол³г головою.

Ворскло зр³ло

Славне д³ло:

Як цар б³лий,

Мудрий, см³лий,

Побив шведську вражу силу

² насипав ïм могилу.

Козаченьки

З москалями

Пот³шились

Над врагами,

Добре бившись за Полтаву

Вс³й Рос³ï в в³чну славу!

Петро. Отже ³дуть...

Микола. Кр³пись, Петре, ³ ти, Наталко!.. Наступаº хмара, ³ буде великий гр³м.

ЯВЛЕНИЕ 11

Те же, возный, выборный и Терпилиха.

Выборный. Що ви тут так довго роздабарюºте?

Возный. О чем ви - теº-то як його - бес³дуºте?

Терпилиха (увидя Петра). Ох, мен³ лихо!

Наталка. Чого ви лякаºтесь, мамо? Се Петро.

Терпилиха. Свят, свят, свят! В³дк³ль в³н взявся? Се мара!

Петро. Н³, се не мара, а се я - Петро, ³ т³лом, ³ душею.

Возный (к виборному). Що се за Петро?

Выборный. Се, мабуть, той, що я вам говорив, Наталчпн любезний, пройдисв³т, ланець.

Возный (к Петру). Так ти, вашець, Петро? Чи не можна б - теº-то як його - убиратись своºю дорогою, бо ти, кажеться, бачиться, видиться, здаºться, меж нами лишн³й.

Наталка. Почому ж в³н лишн³й?

Терпилиха. ² в³домо - лишн³й, коли не в час пришов хати холодити.

Петро. Я вам н³ в ч³м не пом³шаю, к³нчайте з богом те, що начали.

Наталка. Не так-то легко можна окончпти те, що вони начали.

Возный. А по какой би то такой резонной причин³?

Наталка. А по так³й причин³: коли Петро м³й вернувсь, то я не ваша, доброд³ю.

Возный. Однако ж, вашец³ проше, ви рушники подавали, сир³ч - теº-то як його - ти одружилася зо мною.

Наталка. Далеко ³ще до того, щоб я з вами одружилася! Рушники н³чого не значать.

Возный (к Терпилихе). Не прогн³вайся, стара. Дочка твоя - теº-то як його - нарушаеть узаконенний порядок. А понеже рушники ³ шовковая хустка суть доказательства добровольного ³ непринужденного ºя соглас³я бить моºю сожительницею, то в таковом припадк³ станете пред суд, заплатите пеню ³ посидите на веж³.

Выборный. О, так! так! Зараз до во