Главная » Книги

Котляревский Иван Петрович - Наталка-Полтавка

Котляревский Иван Петрович - Наталка-Полтавка


1 2 3


²ван Котляревський

Наталка-Полтавка

Опера малорос³йська у 2-х д³ях

Д³йов³ особи:

  
   Возный Тетерваковский.
   Горпина Терпилиха - вдова старуха.
   Наталка - ïï донька.
   Петро - коханець Наталки.
   Микола - далекий родич Терпилихи.
   Макогоненко - виборний села.

ДЕЙСТВИЕ ²

   Театр представляет село при реке Ворскле. Чрез сцену улица малороссийских хат, к реке ведущая, и в сей улице хата Терпилихи.

ЯВЛЕНИЕ 1

   Наталка (выходит из хаты с ведрами на коромысле, подойдя к реке, ставит ведра на берегу, подходит на край сцены в задумчивости и поет).
  
   No 1
   В³ють в³три, в³ють буйн³, аж дерева гнуться;
   О, як моº болить серце, а сльози не ллються. (2)
  
   Трачу л³та в лют³м гор³ ³ к³нця не бачу,
   Т³лько тогд³ ³ полегша, як нишком поплачу. (2)
  
   Не поправлять сльози щастя, серцю легше буде,
   Хто щасливим був часочок, по смерть не забуде.(2)
  
   ªсть же люди, що ³ моïй завидують дол³,
   Чи щаслива та билинка, що росте на пол³? (2)
  
   Що на пол³, що на п³сках, без роси, на сонц³?
   Тяжко жити без милого ³ в своïй сторонц³. (2)
  
   Де ти, милий, чорнобривий? Де ти? Озовися!
   Як я, б³дна, тут горюю, прийди подивися. (2)
  
   Полет³ла б я до тебе, та крилля не маю,
   Щоб побачив, як без тебе з горя висихаю. (2)
  
   До кого я пригорнуся, ³ хто приголубить?
   Коли тепер того нема, який мене любить. (2)
  
   Петре! Петре! Де ти тепер? Може, де скитаºшся в нужд³ ³ гор³ ³ проклинаºш свою долю; проклинаºш Наталку, що через неï утеряв пристанище; а може (плачет), забув, що я живу ³ на св³т³. Ти був б³дним, любив мене - ³ за те потерп³в ³ мусив мене оставити; я тебе любила ³ тепер люблю. Ми тепер р³вня з тобою: ³ я стала така б³дна, як ³ ти. Вернися до мого серця! Нехай глянуть оч³ моï на тебе ³ще раз ³ нав³ки закриються...

ЯВЛЕНИЕ 2

Наталка и возный

  
   Возный. Благоденственного ³ мирного пребиван³я! (В сторону). Удобная оказ³я предстала зд³лати о соб³ предложен³º на самот³.
   Наталка (кланяясь). Здоров³ були, доброд³ю, пане возний!
   Возный. "Доброд³ю"! "Доброд³ю"! Я хот³в би, щоб ти звала мене - теº-то як його - не вишепом'янутим ³м'ярек.
   Наталка. Я вас зову так, як все село наше величаº, шануючи ваше письменство ³ розум.
   Возный. Не о сем, галочко, - теº-то як його - хлопочу я, но желаю ³з медових уст твоïх слишати умилительноº назван³º, сообразноº моºму чувств³ю. Послушай:
  
   No 2
  
   От юних л³т не знал я любов³,
   Не ощущал возжен³я в кров³;
   Как вдруг предстал Наталки вид ясний,
   Как райский крин, душистий, прекрасний;
  
   Утробу всю потряс;
   Кров взволновалась,
   Душа см³шалась;
   Настал мой час!
  
   Настал мой час; ³ серце все стонеть;
   Как камень, дух в пучину зол тонеть.
   Безм³рно, ах! люблю тя, д³вицю,
   Как жадний волк младую ягницю.
  
   Твой предв³щаºть зрак
   Мн³ жизнь дражайшу,
   Для чувств сладчайшу,
   Как з медом мак.
  
   Противн³ мн³ Статут ³ розд³ли,
   Позви ³ копи страх надоïли;
   Несносен мн³ сингкл³т весь бумажний,
   Противен тож ³ чин мой преважний.
  
   Ут³ху ти подай
   Душ³ смятенной,
   Моºй письменной,
   О ти, мой рай!
  
   Не в состоян³ï поставить на вид тоб³ сили любв³ моей. Когда би я ³м³л - теº-то як його - столько язиков, сколько артикулов в Статут³ ³л³ сколько зап'ятих в Магдебурзьком прав³, то ³ сих не довл³ло би навосхвален³º л³поти твоºй! ªй-ºй, люблю тебе до безконечност³.
   Наталка. Бог з вами, доброд³ю! Що ви говорите! Я р³ч³ вашей в толк соб³ не возьму.
   Возный. Лукавиш - теº-то як його - моя галочко! ³ добре все розум³ºш. Ну, коли так, я тоб³ коротенько скажу: я тебе люблю ³ женитись на тоб³ хочу.
   Наталка. Гр³х вам над б³дною д³вкою глумитися; чи я вам р³вня? Ви пан, а я сирота; ви багатий, а я б³дна; ви возний, а я простого роду; та й по всьому я вам не п³д пару.
   Возный. ²зложенниï в отв³тних р³чах твоïх резони суть - теº-то як його - для любов³ ничтожн³. Уязвленное частореченною любов³ю серце, по вс³м божеським ³ чолов³чеським законам, не взираºть н³ на породу, н³ на л³та, н³ на состоян³º. Оная любов все - теº-то як його - ровняºть. Рци одно слово: "Люблю вас, пане возний!" - ³ аз, вишеупом'янутий, виконаю присягу о в³рном ³ в³чном союз³ з тобою.
   Наталка. У вас ºсть пословиця: "Знайся к³нь з конем, а в³л з волом"; шукайте соб³, доброд³ю, в город³ панночки; чи там трохи ºсть судд³вен, писар³вен ³ гарних поп³вен? Любую вибирайте... Ось п³д³ть лиш в нед³лю або в празник по Полтав³, то побачите таких гарних, що ³ розказати не можна.
   Возный. Бачив я многих - ³ л³пообразних, ³ багатих, но серце моº не ³м³ºть - теº-то як його - к ним поползновен³я. Ти одна заложила ему позов на в³чн³ï роки, ³ душа моя ºжечасно волаºть тебе ³ посл³ нишпорной даже години.
   Наталка. Воля ваша, доброд³ю, а ви так з-письменна говорите, що я того ³ не зрозум³ю; та ³ не в³рю, щоб так швидко ³ дуже залюбитись можна.
   Возный. Не в³риш? Так знай же, що я тебе давно уже - теº-то як його - полюбив, як т³лько ви перейшли жити в нашеº село. Моïх д³л околичност³, возникающ³ï ³з неудобних обстоятельств, удерживали сод³лати признан³º пред тобою; тепер же, читая - теº-то як його - благость в очах твоïх, до формального опред³лен³я о моºй участ³, открой мн³, хотя в терм³н³, партикулярно, резолюц³ю: могу л³ - теº-то як його - без отсрочок, волокити, проторов ³ убитков получити во в³чноº ³ потомственноº влад³н³º тебе - движимоº ³ недвижимоº ³м³н³º для душ³ моºй - з правом влад³ти тобою спокойно, безпрекословно ³ по своºй вол³ - теº-то як його - розпоряджать? Скажи, говори, отв³чай, отв³тствуй, могу л³ бить - теº-то як його - мужем пристойним ³ угодним душ³ твоºй ³ т³лу?
   Наталка (поет).
  
   Видно шляхи полтавськ³ï ³ славну Полтаву,
   Пошануйте сиротину ³ не вводьте в славу.
   Не багата я ³ проста, но чесного роду,
   Не стиджуся прясти, шити ³ носити воду.
   Ти в жупанах ³ письменний, ³ р³вня з панами,
   Як же можеш ти дружиться з простими д³вками?
   ªсть багацько городянок, вибирай любую;
   Ти пан возний - тоб³ треба не мене, с³льськую.
  
   (По окончании пения говорит).
  
   Так, доброд³ю, пане возний! Перестаньте жартовати надо мною, безпомощною сиротою. Моº все багатство ºсть моº добре ³м'я; через вас люди начнуть шептати про мене, а для д³вки, коли об н³й люди зашепчуть...
  
   Музыка начинает играть прелюдиум. Наталка задумывается, а возный рассуждает и смешные показнвает мины на лице.
  

ЯВЛЕНИЕ З

Наталка и возный. И после выборный, показавшись на сцену, поет.

  
   No 4
  
   Д³д рудий, баба руда,
   Батько рудий, мати руда,
   Дядько рудий, т³тка руда,
   Брат рудий, сестра руда,
   ² я рудий, руду взяв,
   Бо рудую сподобав.
  
   Ой по гор³ по Панянц³
   В понед³лок дуже вранц³
   ²шли наш³ новобранц³;
   Поклонилися шинкарц³;
   А шинкарка на них - морг:
   "²ду, братики, на торг".
  
   ²шли ляхи на три шляхи,
   А татари на чотири,
   Шведи-враги поле вкрили;
   Козак в луз³ окликнувся -
   Швед, татарин, лях здригнувся,
   В дугу всякий ³з³гнувся.
  
   По мере приближекия виборного к оркестру, Наталка подходит к ведрам, берет их и уходит домой.
  
   Возный. Чи се - теº-то як його - нова п³сня, пане виборний?
   Выборный. Та се, доброд³ю (кланяется), не п³сня, а н³сен³тниця. Я сп³ваю ³ногд³, що в голову л³зе, - вибачайте, будьте ласкав³, я не добачив вас.
   Возный. Н³чого, н³чого. В³дк³ль се так? Чи з гостей ³дете - теº-то як його?..
   Выборный. Я ³ду ³з дому. Випроводжав гостя: до мене заïжджав зас³датель наш, пан Щипавка; так. уже, знаºте, не без того, - випили по одн³й, по друг³й, по трет³й, холодцем та ковбасою закусили, та вишн³вки з кварту укутали, та й, як то кажуть, ³ п³дкр³пилися.
   Возный. Не розказовав же пан Щипавка якоï новини?
   Выборный. Де то не розказовав! Жаловався дуже, що всьому земству урвалася тепер нитка, та так, що не т³лько зас³дателям, но самому ком³саров³ уже не те, як давно було... Така, каже, халепа, що притьмом накладно служити. Бо, каже, що перше дурницею доставалося, то тепер або випросити треба, або купити.
   Возный. Ох! правда, правда; даже ³ в пов³товом суд³, ³ во вс³х присутственних м³стах унин³е воспосл³довало; мал³йшая проволочка ³л³ прижимочка просителю, як водилось перше, почитаºться за уголовноº преступлен³º; а взяточок, сир³ч - винуждений подарочок, весьма-очень ³скусно у ³стця ³л³ отв³тчика треба виканючити. Та що ³ говорить! Тепер ³ при рекрутських наборах вовся не той порядок ведеться. Трудно становиться жить на св³т³.
   Выборный. Зате нам, простому народов³, добре, коли старшина, богобоязлива ³ справедлива, не допуска письменним п'явкам кров ³з нас смоктати... Та куди ви, доброд³ю, налагодились?
   Возный. Я нам³ревал - теº-то як його - пос³тити нашу вдовствующую дякониху, но, побачивши тут Наталку (вздыхает), остановився побалакати з нею.
   Выборный (лукаво). Наталку? А де ж (осматривается) вона?
   Возный. Може, п³шла додому.
   Выборный. Золото - не д³вка! Наградив бог Терпилиху дочкою. Кром³ того, що красива, розумна, моторна ³ до всякого д³ла дотепна, - яке у неï добре серце, як вона поважаº мат³р свою; шануº вс³х старших себе; яка трудяща, яка рукод³льниця; себе ³ мат³р свою на св³т³ держить.
   Возный. Н³чого сказати - теº-то як його - хороша, хороша ³ уже в так³м возраст³...
   Выборный. Та й давно б час, так що ж? Сирота, та ³ще ³ б³дна. Н³хто ³ не квапиться.
   Возный. Однако ж я чув, що Наталц³ траплялись женихи, ³ восьма пристойн³ï, наприклад, тахтауловський дячок, чолов³к знаменитий басом своïм, ³зучен ярмолоя ³ дуже знаºть печерсько-лаврський нап³в; другий волосний - теº-то як його - писар ³з Восьмачок, молодець не убогий ³ продолжающий службу свою безпорочно скоро год; трет³й - п³дканцелярист ³з суда по ³мен³ Скоробреха ³ мног³ï друг³ï, но Наталка...
   Выборный. Що? Одказала? Добре зробила. Тахтауловський дяк п'º гор³лки багато ³ уже спада з голосу; волосний писар ³ п³дканцелярист Скоробреха, як кажуть, жевжики обидва ³ гол³, вашец³ проше, як хлистики, а Наталц³ треба не письменного, а хазяïна доброго, щоб ум³в хл³б робити ³ щоб ж³нку свою з мат³р'ю годовав ³ зод³гав.
   Возный. Для чего же неписьменного? Наука - теº-то як його - в л³с не йде; письменство не ºсть преткновен³º ³л³ пом³ха ко вступлен³ю в законний брак. Я скажу за себе: правда, я - теº-то як його - письменний, но по благост³ всевишнього ºсмь чолов³к, а по милост³ дворян - возний, ³ живу хоть не так, як люди, а хоть поб³ля людей; коп³йка волочиться ³ про чорний день ³м³ºться. Признаюсь тоб³, як приятелю, буде чим ³ ж³нку - теº-то як його - ³ другого кого годовати ³ зод³гати.
   Выборный. Так чом же ви не одружитеся? Уже ж, здаºться, пора. Х³ба в ченц³ постригтись хочете? Чи ще, може, суджена на оч³ не нависла? Х³ба хочете, щоб вам на вес³лл³ сю п³сню сп³вали? Ось слухайте.
  
   (Виборный поет)
  
   No 5
  
   Ой п³д вишнею, п³д черешнею
   Стояв старий з молодою, як ³з ягодою. (2)
  
   ² просилася, ³ молилася:
   "Пусти мене, старий д³ду, на улицю погулять!" (2)
  
   "Ой я й сам не п³ду, ³ тебе не пущу:
   Хочеш мене, старенького, да покинути. (2)
  
   Ой не кидай мене, моя голубочко,
   Куплю тоб³ хатку, ³ ще с³на жатку,
   ² ставок, ³ млинок, ³ вишневий садок". (2)
  
   "Ой не хочу хатки, ан³ с³на жатки,
   Н³ ставка, н³ млинка, н³ вишневого садка. (2)
  
   Ой ти, старий д³дура, ³ зогнувся, як дуга,
   А я, молоденька, гуляти раденька". (2)
  
   Возный. Коли друг³ï облизня поймають, то ³ ми остерегаºмся. Наталка многим женихам п³днесла печеного кабака; глядя на с³º, ³ я соб³ на ум³.
   Выборный. А вам що до Наталки? Будто вс³ д³вки на неï похож³? Не т³лько св³та, що в в³кн³; сього дива повно на св³т³! Та до такого пана, як ви, у ³ншоï аж жижка задрижить!
   Возный (в сторону). Признаюсь йому в моºй любв³ к Наталц³. Послухай, пане виборний! Н³где - теº-то як його - правди д³вати, я люблю Наталку всею душею, всею мисл³ю ³ вс³м серцем моïм, не могу без неï жити, так ïï образ - теº-то як його - за мною ³ сл³дить. Як ти думаºш? Як сов³туºш в таковом моºм припадц³?
   Выборный. А що тут довго думати? Старост³в посилати за рушниками, та й к³нець. Стара Терпилиха не зсунулась ³ще з глузду, щоб вам одказати.
   Возный. Ох, ох, ох!.. Стара не страшна, так молода кирпу гне! Я уже ïй говорив, як то кажуть, надогад буряк³в - теº-то як його - так де! Н³ приступу!
   Выборный. Що ж вона говорить, чим одговорюºться ³ що каже?
   Возный. Она ³злагаºть нерезонн³ï - теº-то як його - причини; она приводить в довод знакомство вола з волом, коня з конем; нарицаºть себе сиротою, а мене паном; себе б³дною, а мене багатим; себе простою - теº-то як його - а мене возним; ³ р³шительний приговор учинила - що я ïй, а она мн³ не р³вня - теº-то як його.
   Выборный. А ви ж ïй що?
   Возный. Я ïй пояснил, що любов все равняºть.
   Выборный. А вона ж вам що?
   Возный. Що для мене благопристойн³º панночка, н³ж простая селянка.
   Выборный. А ви ж ïй що?
   Возный. Що она - теº-то як його - одна моя госпожа.
   Выборный. А вона ж вам що?
   Возный. Що она не в³рить, щоб так дуже - теº-то як його - можна полюбити.
   Выборный. А ви ж ïй що?
   Возный. Що я ïï давно люблю.
   Выборный. А вона ж вам що?
   Возный. Щоб я одв'язався од неï.
   Выборный. А ви ж ïй що?
   Возный (с жаром). Що? Н³чого!.. Тебе чорт прин³с - теº-то як його - Наталка утекла, а я з тобою остався.
   Выборный.Ой ви, письменн³! Вгору деретеся, а п³д носом н³чого не бачите: Наталка обманьовала вас, коли говорила, що ви ïй не р³вня. У неï не те на серц³...
   Возный. Не те? А що ж би такеº?
   Выборный. Уже не що, другого любить; ви, може, чували, що як вони ще жили в Полтав³ ³ пок³йний Терпило жив був, то прийняв було до себе якогось сироту Петра за годованця. Хлопець вир³с славний, гарний, добрий, проворний ³ роботящий; в³н од Наталки старший був год³в три або чотири; з нею вигодовавсь ³ зр³с вкуп³. Терпило ³ Терпилиха любили годованця свого, як р³дного сина, та було й за що! Наталка любилась з Петром, як брат з сестрою. Но Терпило, понад³явшись на своº багатство, зачав знакомитись не з р³внею: зачав, бач, заводити бенкети з повитчиками, з канцеляристами, купцями ³ цехмистрами - пив, гуляв ³ шахровав грош³; покинув св³й промисел ³ мало-помалу розточив своº добро, розпився, зачав гримати за Наталку на доброго Петра ³ вигнав його ³з свого дому; посл³, як не стало ³ посл³днього сього роб³тника, Терпило зовс³м ³зв³вся; в б³дност³ умер ³ без куска хл³ба оставив ж³нку ³ дочку.
   Возный. Яким же побитом - теº-то як його - Терпилиха з дочкою опинилися в нашем сел³?
   Выборный. У Терпила в город³ на Мазур³вц³ був дв³р - гарний, з рубленою хатою, коморою, льохом ³ садком. Терпилиха по смерт³ свого старого все те продала, перейшла в наше село, купила соб³ хатку ³ тепер живе, як ви знаºте.
   Возный. А вишереченний Петро де - теº-то як його - обр³таºться?
   Выборный. Бог же його зна. Як п³шов з двора, то мов в воду упав, ³ чутки нема. Наталка без душ³ його любить, через його вс³м женихам одказуº, та й Терпилиха без сльоз Петра не згадуº.
   Возный. Наталка неблагорозумна: любить такого чолов³ка, которго - теº-то як його - можеть бить, ³ к³стки погнили. Лучче синиця в жмен³, як журавель в неб³.
   Выборный. Або, як той грек мовляв: "Лучче живий хорунжий, як мертвий сотник"... А я все-таки думаю, коли б чолов³к добрий найшовся, то б Наталка вийшла замуж, бо убожество ïх таке велике, що невмоготу становиться.
   Возный. Сердечний приятелю! В³зьмися у Наталки ³ матер³ хожден³е ³м³ти по моºму сердечному д³лу. ªжел³ ви³граºш - теº-то як його - любов ко мн³ Наталки ³ уб³диш ïï доводами сильними довести ïï до брачного моºго ложа на законном основан³ï, то не пожал³ю - теº-то як його - н³чого для тебе. В³р - без дан³, без пошлини, кому хочеш, позов заложу ³ контроверс³ï сочиню, - божусь в том - ºже-ºй! ºй!
   Выборный (немного подумав). Що ж? Спрос не б³да. Тут зла н³якого нема. Т³лько Наталка не промах!.. О, розумна ³ догадлива д³вка!
   Возный. Осм³лься! Ти ум³ºш увернутись - теº-то як його - хитро, мудро, недорогим коштом; коли ж що, то можна ³ брехнути для обману, приязн³ ради.
   Выборный. Для обману? Спасиб³ за се! Брехать ³ обманьовать других - од бога гр³х, а од людей сором.
   Возный. О, простота, простота! Хто тепер - теº-то як його - не брешеть ³ хто не обманиваºть? Пов³р мн³: ежел³ б здесь собралося много народу ³ зненацька ангел з неба з огненною р³зкою злет³в ³ воскликнул: "Брехуни ³ обманщики!.. ховайтесь, а то я поражу вас!.." - ºй-ºй, вс³ прис³ли би к земл³ сов³ст³ ради. Блаженна лож, когда биваºть в пользу ближн³х, а то б³да - теº-то як його - що часто лжем ³л³ ради своºй ви годи, ³л³ на упад других.
   Выборный. Воно так, конечне, вс³ люди гр³шн³, однако ж...
   Возный. Що "однако ж"? Вс³ гр³шн³, та ³ще ³ як!.. ² один другого так обманюють, як того треба, ³ як не верти, а виходить - кругова порука. Слухай. (Поет).
  
   No 6
  
   Всякому городу нрав ³ права,
   Всяка ³м³ºть свой ум голова,
   Всякого прихот³ водять за н³с, | (2)
   Всякого манить к нажив³ св³й б³с.! |
  
   Лев роздираºть там волка в куски,
   Тут же волк цапа скубе за виски;
   Цап в огород³ капусту псуº: | (2)
   Всякий з другого бере за своº. |
  
   Всякий, хто вище, то нижчого гне, -
   Дужий безсильного давить ³ жме,
   Б³дний багатого певний слуга, | (2)
   Корчиться, гнеться пред ним, як дуга. |
  
   Всяк, хто не маже, то дуже скрипить,
   Хто не лукавить, то ззаду сидить;
   Всякого рот дере ложка суха - | (2)
   Хто ж ºсть на св³т³, щоб був без гр³ха? |
  
   Выборный. Воно так! Т³лько великим гр³шникам часто ³ даром проходить, а маленьким гр³шникам такого задають бешкету, що ³ старикам невпам'ятку. Добре, пане возний, я вас поважаю ³ зараз ³ду до староï Терпилихи. Бог зна, до чого веде, - може, воно ³ добре буде, коли ваша доля щаслива.
  
   Дуэт No 7
  
   Возныйи виборний
  
   Ой доля людськая - доля ºсть сл³пая!
   Часто служить злим, нег³дним ³ ïм помагаº. (2)
  
   Добр³ терплять нужду, по миру товчуться,
   ² все не в лад ïм приходить, за що не возьмуться. (2)
  
   До кого ж ласкава ся доля лукава,
   Такий живе як сир в масл³, спустивши рукава. (2)
  
   Без розума люди в св³т³ живуть гарно,
   А з розумом та в недол³ в³к проходить марно. (2)
  
   Ой доле людськая, чом ти не правдива,
   Що до ³нших дуже гречна, а до нас спесива. (2)
  
   (По окончании пения уходят).
  

Сцена переменяется й представляет внутреннось хаты Терпилихи.

ЯВЛЕНИЕ 4

Терпилиха прядет, Наталка шьет.

  
   Терпилиха. Ти оп'ять чогось сумуºш, Наталко! Оп'ять щось тоб³ на думку спало?..
   Наталка. Мен³ з думки не йде наше безталання.
   Терпилиха. Що ж робить? Три роки уже, як ми по убожеству своºму продали дворик св³й на Мазур³вц³, покинули Полтаву ³ перейшли сюди жити; покойний тв³й батько дов³в нас до сього.
   Наталка. ², мамо!.. Так йому на роду написано, щоб жити багатим до старост³, а умерти б³дним; в³н не виноват.
   Терпилиха. Лучче б була я умерла: не терп³ла б такоï б³ди, а б³льше через твою непокорность.
   Наталка (оставляя роботу). Через мою непокорность ви б³ду терпите? Мамо!
   Терпилиха. Аякже? Ск³лько хороших людей сватались за тебе - розумних, зажиточних ³ чесних, а ти вс³м одказала; скажи, в яку надежду?
   Наталка. В надежду на бога. Лучче пос³д³ю д³вкою, як п³ду замуж за таких жених³в, як на мен³ сватались. Уже н³чого сказать - хорош³ люди!
   Терпилиха. А чому й н³? Дяк тахтауловський чом не чолов³к? В³н ³ письменний, розумний ³ не без коп³йки. А волосний писар ³ п³дканцелярист Скоробрешенко - чому не люди? Кого ж ти думаºш -може, пана якого або губерського панича? Лучче б всього, якби вийшла за дяка, - мала б в³чний хл³б; була б перше дячихою, а посл³ ³ попадею.
   Наталка. Хотя б ³ протопопшею, то бог з ним! Нехай вони будуть розумн³, багат³ ³ письменн³йш³ од нашого возного, та коли серце моº не лежить до ïх ³ коли мен³ вони осоружн³!.. Та ³ вс³ письменн³ - нехай вони соб³ тямляться!
   Терпилиха. Знаю, чом тоб³ вс³ не люб'язн³; Петро нав'яз тоб³ в зуби. Дурниця все те, що ти думаºш; чотири годи уже, як об н³м н³ слуху нема, н³ послушан³я.
   Наталка. Так що ж? Адже ³ в³н об нас н³чого не чуº, та ми живемо; то ³ в³н жив ³ так же пам'ятуº об нас, та боïться вернуться.
   Терпилиха. Ти не забула, як пок³йний тв³й батько напосл³док не злюбив Петра ³, умираючи, не дав свого благословен³я на твоº з ним замужество; так ³ мого н³коли не буде.
   Наталка (подбегает к матери, схватывает ее руку и поет).
  
   No 8
  
   Ой мати, мати! Серце не вважаº,
   Кого раз полюбить, з тим ³ умираº. (2)
  
   Лучче умерти, як з немилим жити,
   Сохнуть з печал³, щодень сльози лити. (2)
  
   Б³дность ³ багатство - ºсть то божа воля;
   З милим ïх д³лити - ºсть щаслива доля. (2)
  
   Ой х³ба ж я, мати, не твоя дитина,
   Коли моя мука тоб³ буде мила? (2)
  
   ² до мого горя ти жалю не маºш,
   Хто прийшовсь по серцю, забуть заставляºш!.. (2)
  
   (Пропевши, говорит).
  
   О мамо, мамо! Не погуби дочки своºй! (Плачет).
   Терпилиха (с чувством). Наталко, схаменись! Ти у мене одна, ти кров моя: чи захочу я тебе погубити? Убожество моº, старость силують мене швидше замуж тебе оддати. Не плач, дочко! Я тоб³ не ворог. Правда, Петро добрий парубок, та де ж в³н? Нехай же прийде, нехай вернеться до нас; в³н не лежень, трудящий, з ним об³дн³ти до злидн³в не можна. Але що ж! Хто в³даº - може, де запропастився, а може, ³ одружився де, може, забув ³ тебе. Тепер так буваº, що одну н³бито любить, а о друг³й думаº.
   Наталка. Петро не такий; серце моº за його ручаºться, ³ воно мен³ в³щуº що в³н до нас вернеться. Якби в³н знав, що ми тепер так б³дн³ - о, з к³нця св³та прилинув би до нас на помощ.
   Терпилиха. Не дуже дов³ряй своºму серцю: сей в³щун часто обманюº. Придивися, як тепер робиться в св³т³, та ³ о Петр³ так думай. А лучче, якби ти була мен³ покорна ³ мене послухала.
  
   No 9
  
   Чи я тоб³, дочко, не добра желаю,
   Коли кого зятем соб³ вибираю?
  
   Ой дочко, дочко! що ж мн³ начати?
   Де ж люб'язного зятя достати?
  
   Петро десь блукаº, може, оженився,
   Може, за тобою не довго журився.
  
   Ой дочко, дочко! що ж мн³ начати,
   Де ж люб'язного зятя достати?
  
   По старост³ моïй живу через силу,
   Не дождавшись Петра, п³ду ³ в могилу.
  
   Ой дочко, дочко... и проч.
  
   Тебе ж без приюту, молоду дитину,
   На кого оставлю, б³дну сиротину?
  
   Ой дочко, дочко... й проч.
  
   Ти на те ведеш, щоб я не дождала бачити тебе замужем, щоб через твоº упрямство не дожила я в³ку: б³дность, сльози ³ перебори твоï положать мене в домовину. (Плачет).
   Наталка. Не плачте, мамо! Я покоряюсь ваш³й вол³ ³ для вас за первого жениха, вам угодного, п³ду замуж; перенесу своº горе, забуду Петра ³ не буду н³коли плакати.
   Терпилиха. Наталочко, дочко моя! Ти все для мене на св³т³! Прошу тебе: викинь Петра з голови - ³ ти будеш щасливою. Але хтось мелькнув мимо в³кна, чи не йде хто до нас?
  
   (Уходит).
  

ЯВЛЕНИЕ 5

Наталка (одна)

  
   Трудно, мамо, викинуть Петра ³з голови, а ³ще трудн³ше ³з серця. Но що робить!.. Дала слово за первого вийти замуж - для покою матер³ треба все перенести. Скроплю серце своº, перестану журитись, осушу сльози своï ³ буду весела. Женихи, яким я одказала, в другий раз не прив'яжуться; возному так одр³зала, що мусить одчепитися; б³льше, здаºться, нема на прим³т³. А там... ох!.. Серце моº чогось щемить... (Приметя приближение к двери, садигся за роботу).
  

ЯВЛЕНИЕ 6

Наталка, Терпилиха и выборный.

  
   Выборный. Помагай-б³, Наталко! Як ся маºш, як поживаºш?
   Наталка. Ат, живемо ³ маºмося, як горох при дороз³: хто не схоче той не вскубне.
   Терпилиха. На нас, б³дних ³ безпомощних, як на те похиле дерево, ³ кози скачуть.
   Выборный. Хто ж тоб³ виноват, стара? Якби оддала дочку замуж, то ³ мала, хто вас обороняв би.
   Терпилиха. Я сього т³лько ³ хочу, так що ж...
   Выборный. А що такеº? Може, жених³в нема, абощо? А може, Наталка?..
   Терпилиха. То бо то ³ горе! Ск³лько не траплялись ³ хорош³ людц³, так: "Не хочу та й не хочу!"
   Выборный. Дивно мен³ та чудно, що Наталка так говорить; я н³коли б од ïï розуму сього не ждав.
   Наталка. Так то вам здаºться, а н³хто не в³да, хто як об³да.
   Терпилиха. От так все вона - приговорками та одговорками ³ вивертаºться; а до того ³ще як придасть охання та сльоз, то я ³ руки опущу.
   Выборный. Час би, Наталко, взятись за розум: ти уже д³вка, не дитя. Кого ж ти дожидаºшся? Чи не ³з города ти таку примху принесла з собою? О! там панночки дуже чваняться собою ³ вередують женихами: той не гарний, той не багатий, той не меткий; другий дуже смирний, ³нший дуже бистрий; той кирпатий, той носатий, та чом не воºнний, та коли ³ воºнний, то щоб гусарин. А од такого перебору досидяться до того, що посл³ ³ на ïх н³хто не гляне.
   Наталка. Не р³вняйте мене, пане виборний, з городянками: я не вередую ³ не перебираю женихами. Ви знаºте, хто за мене сватався. Чи уже ж ви хочете спхнути мене ³з мосту та в воду?
   Выборный. Правда, замуж вийти - не дощову годину пересид³ти; але мен³ здаºться, якби чолов³к надежний трапився, то б не треба н³ для себе, н³ для матер³ йому одказовать; ви люди не багат³.
   Терпилиха. Не багат³! Та така б³дн³сть, таке убожество, що я не знаю, як дальше ³ на св³т³ жити!
   Наталка. Мамо! Бог нас не оставить: ºсть ³ б³дн³йш³ од нас, а живуть же.
   Терпилиха. Запевне, що живуть, але яка жизнь ïх!
   Наталка. Хто живе чесно ³ годуºться трудами своïми, тому ³ кусок черствого хл³ба смачн³ший од м'ягкой булки, неправдою нажитоï.
   Терпилиха. Говори, говори! А на старост³ г³рко терп³ти нужду ³ во вс³м недостаток. (К выборному). Хоть ³ не годиться своºï дочки вихваляти, та скажу вам, що вона добра у мене дитина; вона об³щала для мого покою за першого жениха, аби б добрий, вийти замуж.
   Выборный. Об розум³ ³ добр³м серц³ Наталки н³чого ³ говорити; вс³ матер³ прим³ром ставлять ïï своïм дочкам. Т³лько н³где правди д³вати, трудненько тепер убог³й д³вц³ замуж вийти; без приданого, хоть будь вона мудр³йша од царя Соломона, а краща од прекрасного ²осифа, то може умерти с³дою панною.
   Терпилиха. Наталко! Чуºш, що говорять? Жал³й посл³ на себе, а не на другого кого.
   Наталка (вздыхает). Я ³ так терплю горе!
   Выборный. Та можна вашому горю ³ пособити; (лукаво) у мене ºсть на прим³т³ чолов'яга ³ поважний, ³ багатий, ³ Наталку дуже соб³ уподобав.
   Наталка (в сторону). От ³ б³да мен³!
   Терпилиха. Жартуºте, пане виборний!
   Выборный. Без жарт³в, знаю гарного жениха для Наталки. А коли правду сказати, то я ³ прийшов за його поговорити з вами, пан³ Терпилихо.
   Наталка (с нетерпением), А хто такий той жених?
   Выборный. Наш возний, Тетерваковський. Ви його знаºте... Чим же не чолов³к?
   Наталка. Возний? Чи в³н же мен³ р³вня? Ви глумитеся надо мною, пане виборний!
   Терпилиха. Я так привикла к своºму безталанню, що боюся ³ в³рити, щоб була сьому правда.
   Выборный. З якого ж побиту мен³ вас обманьовати? Возний Наталку полюбив ³ хоче на н³й женитись; що ж тут за диво? Ну, скаж³те ж хутенько, як ви думаºте?
   Терпилиха. Я душею рада такому затев³.
   Выборный. А ти, Наталко?
   Наталка. Бога б³йтесь, пане виборний! Мен³ страшно ³ подумати, щоб такий пан - письменний, розумний ³ поважний - хот³в на мен³ женитись. Скаж³те мен³ перше, для чого люди женяться?
   Выборный. Для чого? Для того... а ти буц³м не знаºш?
   Наталка. Мен³ здаºться, для того, щоб завести хазяйство ³ с³мейство; жити люб'язно ³ дружно; бути в³рними до смерт³ ³ помагати одно другому. А пан, которий жениться на прост³й д³вц³, чи буде ïï в³рно любити? Чи буде ïй щирим другом до смерт³? Йому в голов³ ³ буде все роïтися, що в³н ïï виручив ³з б³дност³, вив³в в люди ³ що вона йому не р³вня; буде на неï дивитися з презирством ³ обходитися з неповагою, ³ у пана така ж³нка буде г³рше наймички... буде крепачкою.
   Терпилиха. От так вона всякий раз ³ занесе, та й справляйся з нею. Коли на те п³шло, то я скажу: якби не годованець наш Петро, то й Наталка була б як шовкова.
   Выборный. Петро? Де ж в³н? А ск³лько рок³в, як в³н пропада?
   Терпилиха. Уже рок³в трохи не з чотири.
   Выборный. ² Наталка так обезглузд³ла, що любить за пропастившогося Петра? ² Наталка, кажеш ти, добра дитина, коли бачить р³дну свою при старост³, в убожеств³, всякий час з заплаканими очима ³ туж-туж умираючу од голодноï смерт³, - не зжалиться над мат³р'ю? А ради кого? Ради пройдисв³та, ланця, що, може, де в остроз³ сидить, може, умер або в москал³ завербовався!..
  
   В продолжение сего монолога мать й дочь плачут.
  
   No 10
  
   Выборный.
  
   Ей, Наталко, не дрочися! (2)
  
   Терпилиха.
  
   Та пожал³й р³дной,
   Мене, старой, б³дной,
   Схаменися!
  
   Наталка.
  
   Не плач, мамо, не журися! (2)
  
   Выборный.
  
   Забудь Петра-ланця,
   Пройдоху-поганця, -
   Покорися!
  
   Терпилиха.
  
   Будь же дочко, мн³ неслушна!
  
   Наталка.
  
   Тоб³ покоря

Другие авторы
  • Прутков Козьма Петрович
  • Эрастов Г.
  • Тарловский Марк Ариевич
  • Романов Иван Федорович
  • Корелли Мари
  • Красов Василий Иванович
  • Лухманова Надежда Александровна
  • Поссе Владимир Александрович
  • Загорский Михаил Петрович
  • Ясинский Иероним Иеронимович
  • Другие произведения
  • Фурманов Дмитрий Андреевич - Красный десант
  • Ясинский Иероним Иеронимович - Терентий Иванович
  • Башкирцева Мария Константиновна - Переписка с Ги де Мопассаном
  • Кони Анатолий Федорович - H. Телешов. Повести и рассказы
  • Сенковский Осип Иванович - Вся женская жизнь в нескольких часах
  • Кюхельбекер Вильгельм Карлович - Русский Декамерон 1831-го года
  • Горький Максим - О языке
  • Зиновьева-Аннибал Лидия Дмитриевна - Чудовище
  • Гарин-Михайловский Николай Георгиевич - Подростки
  • Тургенев Иван Сергеевич - Смерть Ляпунова. Драма в пяти действиях в прозе. Соч. С. А. Гедеонова...
  • Категория: Книги | Добавил: Ash (11.11.2012)
    Просмотров: 355 | Рейтинг: 0.0/0
    Всего комментариев: 0
    Имя *:
    Email *:
    Код *:
    Форма входа